Приходько Галина Іванівна

Учитель вищої кваліфікаційної категорії, старший учитель, учитель методист Ніжинської ЗОШ №6 І – ІІІ ступенів Ніжинської міської ради

 

Народилась 14 жовтня 1956 року на Бахмаччині. З дитинства мріяла стати вчителькою, брала зошит, навмисне писала з помилками, а потім самотужки виправляла написане. Завжди оцінювала роботи уявних дітей відмінними оцінками. Школа для мене була радістю, адже мене водили до школи батьки-вчителі, коли я була ще дошкільням. Пам’ятаю перші шкільні ялиночки і себе, маленьку, на стільчику, з якого розповідаю святковий віршик.

Коли до мене у вікно черемховою гілкою постукала моя п’ятнадцята весна, я подала документи до Прилуцького педагогічного училища ім. І.Я.Франка і восени 1972 року стала студенткою шкільного відділу. Почалася напружена  і відповідальна підготовка до учительської роботи. Як же точно вона відображена у пісні, яку ми щодень співали у найріднішому у світі навчальному закладі у Прилуках:

Під сузір’ям труда і науки

Ми здружились як в пісні слова.

Наша відданість, розум і руки

І любов тобі, зміно нова.

Нам сіяти добре і вічне

І щедрість велика твоя,

Училище педагогічне -

Крилатая юність моя.

Сміх дитячий нас жде на порозі,

І настане хвилююча мить,

І на обраній нами дорозі,

Хай нам, друзі хороші, щастить!

Не забути нам роки навчання

Світлих мрій журавлину мету.

Сонце дружби і зірку кохання,

І весняні Прилуки в цвіту.

Шкода було розлучатися зі студентами, але 15 серпня у  1976 році я стала до роботи у Ніжинській ЗОШ І – ІІ ступенів №8. Мені довірили 3 клас. Я добре пам’ятаю цей перший нелегкий рік, перші радощі і невдачі, прорахунки і успіхи, але все це поступалося вражаючому дитиноцентризму, сонячній дружбі з дітьми і їхній приязні, дружбі, довірі. Влітку я вийшла заміж, народила доньку і була переведена в Ніжинську ЗОШ І – ІІІ ступенів №6 на посаду вчителя початкових класів. Працювала і заочно навчалась у Ніжинському державному педагогічному університеті ім. М.Гоголя. Молода, здібна, обдарована – інакше б не виділило мою систему роботи керівництво школи. Нині я -  учитель вищої кваліфікаційної  категорії, старший учитель, учитель-методист. А ще – голова методичного об’єднання учителів початкових класів.

 Збігли роки роботи, як вода, яким на сьогодні зозуля накувала 44 рік педагогічного стажу, запам’яталися стовідсотковою самопожертвою, відданістю і вірністю професії учителя. Я завжди піклувалася про авторитет школи, керівництва, учнів і батьків. Довелося працювати при шести директорах, восьми заступниках. Вивчила більше 300 учнів, зазнавали змін підходи до навчання та виховання, методика, принципи, а я завжди була прихильником дитиноцентризмуі була впевнена, що коли зірочками загораються очі дітей  - тоді мети досягнуто, урок вдався повністю. І тоді переконуєшся, що недаремно вдень і вночі читаєш, удосконалюєш, шукаєш і купуєш вишукану літературу і наочність. Як безцінний скарб зберігаю листівки від учнів: «Дякую за навчання! Ви – найкраща вчителька!».

Завжди, коли веду за руку першокласника чи проводжаю випускника, відчуваю найбільшу насолоду життя!

Школа, батьки, діти… Скільки б не змінювались навчальні програми, підходи до навчально-виховної роботи, цей трикутник завжди символізує міцну єдність. Роз’єднати його – означає розтинати по-живому єдиний організм. Цей трикутник йде до єдиної спільної мети – навчати, виховувати, розвивати…

Адже на зміну уроків приходять виховні години, екскурсії, прогулянки, родинні свята, подорожі, за тим -   нові форми виховної роботи – квести, арт-стріти, проекти, кейси, дискусії, диспути, рольові ігри… І завжди поряд з учителем батьки, бабусі, дідусі, які об’єднуються у його Величність батьківський комітет.

Нині у дзвінкому джерелі досвіду багато безцінного і святого, яким користуюся, ділюся з іншими та поповнюю новим, креативним. Всіми своїми досягненнями завдячую конструктивній та дієвій  всебічній допомозі управлінню освіти Ніжинської міської ради, колегам, керівництву школи, батькам та найкращим у світі моїм учням.